Блуканина. Зачинені двері. Темні коридори. Раз у раз. Незнайомі люди. Я блукаю серед них і темних проваллях. Зустрічаю двері,біжу до них. Намагаюся відкрити.
хуртовинами проноситься вир життя. Величезною, величною хвилею. І час - він невблаганний. Годинник ніби пришвидшує хід. Та це непомітно. Ти маєш результат і він важливий. І висновок. Взагалі важливо зробити висновок. Мій - час проти мене, він сильніший і він діє.
Через всі мої бажання - неспокій. Він набридливою мухою літає перед очима, гулом нагадуючи про своє існування. Кожної вільної миті - серце аж тріпотить.
і ти множиш на нуль всю свободу, весь вільний час, всю порожнечу
Потрібно чи не потрібно бігти. Робити. Спати. Мріяти про щось інше. Мені палить, сушить у горлі нав'язлива спрага почуття,що вимагає данини
Це приходить вночі. Коли мозок благає про спокій, а серце тремтить і б'ється про втрачене, згаяне та невиконане
Скільки шляхів? Скільки їх? Як обрати? Вибір, вибір, вибір..Чи правильно, чи марно - час. Він має всі відповіді та не має голосу,що виголосити їх урочисто на семінарі твого життя. Тут змагатимуться люди, що люблять тебе і ті, що не дуже, вироки часу та Ти. На протилежній лаві, протилежній світу. До цього семінару підготуються всі,бо кожен має, що сказати
Це межується з щастям. Простим людським щастям. Отакий от перетин, така перевага на чашах. Ти маєш все і не маєш нічого. І можна радіти,що маєш. Можна плакати про втрачене. Я божевільна. А вони щасливіші. І обирають сльози радості. Весь той смуток останніх днів..Він просто є. В мене, поза мною, вітає в повітрі і впивається в шкіру. Нехай. Горить він у полум'ї моїх мрій і горітиме вічно. Він не вигорить, але і я не втрачу свого багаття
Немає коментарів:
Дописати коментар