***

Сива Давнина гуляла по полю
Сива Давнина зустріла там Долю
А Доля все білії квітки збирала
І в коси вплітала

Вони зупинились навпроти
За полем,за поворотом
Спитати одна в одної
Хто має сили доволі

Доля усім заправляє
Людей в колисках сповиває
Дарує їм силу і волю
А потім - озеро болю



Сива Давнина історію знає
І досвід від матері дітям плекає
Вона - це і пам'ять про помилки
І сльози солоні, і думи гіркі

Бо кожен із нас Давнину пам'ятає
Хто може - шанує, хто може - пізнає
А Доля дороги такії дарує
Що далі уводять, де мрія чарує

І можна ще довго їм сперечатись
Але до істини не дістатись:
Хто Давнину одвічно шанує
А Долі дороги важкі опанує
Той мудрий і рівний силою з ними
Бо мудрість і робить красу із руїни..